Субота, 10.12.2016,  17:38



З думкою про учня....
Персональний сайт Кодоли Валентини Іванівни
Ви увійшли як Гість | Група "Гости" | RSS

Меню сайту

Категорії розділу
Години спілкування [32]
Сценарії свят [107]
Методичні орієнтири [26]
все для методичної роботи класного керівника
Тести, опитувальники [13]
Виховні години, тренінги [55]
Бесіди із безпеки життєдіяльності учнів [66]
Робота з батьками [47]
Літній оздоровчий табір [47]
Методичні та практичні поради для проведення оздоровлення дітей в літніх таборах
Правове виховання [3]
Творчі ігри [7]

Форма входу

Сайт існує

Кнопка сайту


Головна » Статті » Класному керівнику » Виховні години, тренінги

Тема. Хліб — наше багатство.
Тема. Хліб — наше багатство.
Мета: ознайомити учнів з обрядами та звичаями сво-го народу, де окрасою є хліб; виховувати поша-ну до хліборобської праці, до найдорожчого, що
є в людини,— хліба; прищеплювати бережливе ставлення до хліба.
о бладнання: аудіозапис українських народних пісень (щедрі-вок, «Чи не той то Омелько?», «Ой у полі нивка»
та інших обрядових), пісні «Молитва за Україну»;
плакат із пам’яткою «Цінуй хліб!».
Коментар: до підготовки до заняття вчитель залучає учнів,
які будуть інсценізувати гру «Князь» (вісім осіб).
Хід заняття
Слово вчителя.
Хліб — усьому голова. Мабуть, ці слова ви чуєте вже ба-гато років, і вони стали звичними і буденними. Але до хліба
не можна ставитися по-буденному. Це — святиня людська.
І скільки не проходить років і тисячоліть, а він залишається
святим і величним завжди. У чому ж сила і велич хліба?
«За всіх часів і в усіх народів було найбільшою святістю,
коли лежав на столі хліб. Його присутність народжувала по-етів і мислителів, сприяла появі пісень і дум, продовжувала родовід, і навпаки — коли він зникав, неодмінно приходи-ло лихо». Так казав відомий дослідник народної творчості
В. Скуратівський. Тяжко діставався хліб насущний у дав-нину. Згадаймо також нашого Тараса Шевченка: «А я стою, похилившись, думу гадаю, як то тяжко той насущний люди
заробляють». Може, тому в народі до хліба ставилися з такою
пошаною, передавали любов до нього своїм дітям і внукам.
Як і коли народжувалася в людини ця любов до хліба?
Щоб дати на це небуденне запитання відповідь, варто, перш
за все, згадати дитячий фольклор та ігри, якими завжди за-повнювали колективне дозвілля. Доки батьки в полі, сільсь-ка дітлашня, зібравшись у гурти, бавилась у цікаві ігри.
Ось давайте й ми проведемо таку гру. Називається вона
«Князь». За її правилами діти, спорядивши «піч», замішу-ють з піску тісто, роблять із нього палянички і кладуть на
листочки подорожника. Потім вибирають «князя», стають
у коло і розгадують загадки, які задає «князь».
Інсценізація-гра «Князь».
Дійові о Соби
Князь
Діти ( сім осіб )
Діти обступають Князя.
Князь ( загадує загадки ). Чим хата багата?
Діти. Хлібом і родиною.
Князь . Звідки сходить сонце?
Діти. Із хати.
Князь. А хліб?
Діти. З пічної діжі.
Князь. А скажіть мені таке: у беззубого діда залиши-лась скоринка до обіду — як йому з’їсти її?
Діти. Аби хліб — а зуби знайдуться. ( Варіант відповіді:
«Без зубів — лихо, а без хліба гірше».)
Князь. Грушка-минушка, а хліб — кожен день. Ото
ідіть, назбирайте дровець, замісіть тісто, випечіть хліб і по-частуйте мене.
Слово вчителя.
Із давніх-давен знали, що слово «жито» походить від сло-ва «жити». Є хліб — є й життя. Народна мудрість зберег-ла ще чималу скарбницю прислів’їв про хліб, наприклад:
«Хліб — усьому голова»; «Хліб житній — батько рідний,
гречана каша — мати наша»; «Хліб — батько, вода —
мати».
Запитання до учнів.
А які ви знаєте прислів’я про хліб?
Слово вчителя.
З часом виникло багато народних повір’їв про хліб,
своєрідних законів, переступати які було великим гріхом.
Так, випікали хліб завжди в суботу. І дивились, якщо
хліб гарно вдасться — то буде вдача цілий тиждень, глев-кий — на сльози, підгорить — на смуток, потріскається —
чекай новин. Із хати ніякий гість без хліба не йшов, скибоч-ку відкраювали на дорогу «на померлі душі». По тому, який
виходив весільний коровай, передбачали долю нової сім’ї.
Тому пекти коровай просили людину добру і вмілу. Так
само пізнавали долю народженої дитини по хрестинному
калачу. Якщо першу хлібину з нового урожаю не подаруєш
людям — злидні будуть тебе їсти. Зі столу ніколи не приби-рали хліб, який лежав на вишитому рушнику, щоб нечиста
сила не потрапила в хату, щоб не перевівся достаток.
А ось послухайте легенду про виникнення хліба.
Люди почали займатись землеробством ще від того часу,
як Адама і Єву Бог вигнав із раю. (Принаймні, так думали
наші предки.) Вигнані із раю сім днів голосили навпроти райських воріт, припавши до землі. Бог послав ангела ска-зати Адаму і Єві, щоб вони взяли землі, змоченої їх сльоза-ми, і посіяли її. Там, де посіяв Адам, виросла пшениця, де
сіяла Єва,— коноплі. Отак люди одержали хліб і одяг.
Згадується хліб і у віршах, оповіданнях, казках, і скрізь
він названий «золотим». Хліб порівнюється із сонцем,
і це — справедливо.
Осінь брала відра золоті,
Пшениці озимі поливала,
Потім сіла на людськім путі
І зернятка дітям роздавала.
Не прості зернятка — золоті.
П. Воронько
У руки беру колосок золотий,
Він сповнений слави людської,
В нім дівчини чую я голос дзвінкий,
Новатора і ланкової.
Б. Олійник
Хто зерно сіє золоте,
В землю палку, невтомну,
Той сам пшеницею зросте
На полі вселюдському.
М. Рильський
Запитання до учнів.
Які казки про хліб ви знаєте? ( «Сонячне літо», «Золо­
то», «Хліб», «Півник і двоє мишенят».)
Слово вчителя.
Який довгий шлях проходив хліб від зерна до пиріжків!
До вирощування золотого хліба люди готувалися довго, виконували цілі обряди. Так, із приходом Нового року
в кожну родину заходили і співали щедрівки, бажаючи но-вого врожаю та хліба. (Звучить аудіозапис пісні.)
Господиня подавала колядникам та щедрівникам пиро-ги, їх несли разом із кутею також родичам. Аж ось надхо-дила весна. З хлібом на вишитому рушнику йшли навесні
оглядати поле, сіяти. Співали обрядові пісні.
Гей, постала нива,
Чорне полотно.
Ллється жовта злива.
Сіється зерно.
Сійся, родися,
Колосом розвийся,
Засівайся, ниво,
Людям на добро.
Настає для хлібороба нелегка, але радісна праця, святко-ва пора збирання урожаю. І перед початком жнив, і під час
праці на ниві, і закінчуючи роботу, люди співали пісні, пе-редаючи в них свої почуття, надії, хліборобські хвилювання,
гордість могутніми силами природи. Женці прославляли сон-це, скаржились на свою втому, сподівались на відпочинок.
Висміювали на жнивах і ледарів. Є така пісня «Чи не той
то Омелько?» (Звучить аудіозапис. )
Дуже урочисто закінчувались жнива. Дожинаючи ниву,
женці залишали жмуток пшениці або жита, зв’язували його,
витрушували зерно на землю, щоб добре родила, між стебла-ми «бороди» клали скибку хліба і черепок із водою — для
«духів поля», і приказували:
Оце ж тобі, борода,
Хліб, сіль, вода.
Добра нивонька була,
Сто кіп ізродила.
З квітів та колосся сплітали вінок і одягали на голову
найкращій жінці-жниці. «Останній сніп», прикрашений квітами та стрічками, несли в село. У полі, виконуючи об-ряди, і по дорозі додому, і за святковим столом люди спі-вали різних обрядових пісень. Це пісні уславлення, пісні
радості. ( Звучить аудіозапис пісні «Ой у полі нивка» або
іншої обрядової. )
Якось, розповідає легенда, засперечалися орач, сівач,
пекар. Орач твердив, що хліб творить земля, сівач казав —
сонце, пекар — вогонь. «Ви забули про людину,— мовив
мудрець.— Хліб — творіння рук людських».
Коли на стіл гарячий коровай
Кладе твоя матуся сива,
Ти не соромся, синку, запитай:
Чиї ж це руки виплекали диво?
Хто не доспав замріяних ночей
І знемагав у спекотну годину?
Тривожний час кому біля очей
Завчасно проснував старечу павутину?
Я б розповів тобі багато ще
Про землю в повоєнній тузі,
Як схудла, змучена дощем,
Водила жінка корівчину в плузі.
Як колихала росяні снопи,
Хотіла горе полю розказати,
Вдивлялася за обрій з-під руки,
Чи не поверне доля їй солдата?
У світлій праці щастя на землі
Встає для нас за ясним видноколом.
Цілую хліб гарячий на столі,
Що пахне сонцем, щедрістю і полем.
В Україні щоденно пекли житній хліб. Якщо борош-на до нового врожаю не вистачало, домішували висівки,
товчену картоплю, гарбуз, суху лободу. Вчиняли його
на заквасці, місили у дерев’яній діжі. Випікання хліба
мало свої правила, було цілим обрядом. Порожню діжу, прикриту рушником, ставили на покутті. Хліб у кожній
хаті обов’язково лежав на столі, а біля нього клали сіль.
З хлібом пов’язано багато традицій, його цінують усі народи.
Гарний був у давнину в Україні звичай «хлібувати» — обси-пати зерном молодих, новонароджених. Хай зерно доброти
і поваги до хліба зринає в їхню душу!
З хлібом проводили до армії. З хлібом зустрічали тих,
хто повертався з війни. Хлібом поминали тих, кому не суди-лося повернутися. Він таїть у собі тепло серця і душі, тепло
сонця, і ставлення до нього має бути теплим.
Жодне українське весілля не обходилося без запашного
короваю, а до нього випікали ще й шишки, калачі. Году-вання та частування весільних гостей короваєм належить до
поетичних дійств народного весілля. Пекти його запрошува-ли жінок, у сім’ї яких була злагода. На корж, «підошву»,
наліплювали шишки, птахів.
У найбільшу шишку втикали свічку, запалювали її і са -джали коровай у піч. А на весіллі староста вирізав верхів-ку короваю і підносив на тарілці молодим. Дітям дарували
шишки. Оздоблення короваю голубками уособлювало поба-жання продовження роду, щасливого подружнього життя,
достатку.
У наш час хліба достатньо, але є, діти, таке страшне
слово — голод. Людина, яка пережила його, із жахом чує
це слово. А скільки довелося нашому народові пережити
в голодне лихоліття.
У роки Великої Вітчизняної війни не тільки від куль,
а й від голоду помирали люди. Ви, мабуть, чули про блокаду
Ленінграда.
Блокадний пайок важив трохи більше 100 грамів,
а самого хліба була у ньому десята частина. Лініями окопів
покраяні поля, сплюндровані війною села. Але тільки далі
відходив фронт, враз люди бралися за хліб. Він був із до-мішками трав, картопляним лушпинням, але все-таки хліб
і хліб для живих.
Солдатський хліб — черствий сухар,
А в казанку незмінна каша.
Ми винесли страшний тягар,
Така вже, видно, доля наша,
Тоді збагнули ми, що хліб,
Здобутий боєм цеї роти,
Ми проміняти не змогли б
На всі житейськії щедроти.
А ще був і страшний голодомор в Україні 1933 року.
Скрізь, як говорив Шевченко: «Село неначе погоріло, нена-че люди подуріли». Від голоду помирали і дорослі, й діти.
Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей
від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки ж,
як і саме життя. І зараз кожний, хто пережив цей страш-ний голод, ніколи не кине шматок хліба на землю, бо пе-ред ним завжди будуть очі тих, хто помер від голоду в ті
страшні часи.
І коли вам скажуть, що є легкий хліб, то знайте — це
неправда. Є гіркий — прошений, є солодкий — зароблений,
є чорний — позичений, є білий — дарований, є солоний —
горьований. А легкого хліба немає.
Хліборобський рік безперервний. Один урожай у коморі,
в засіках, а наступний уже стелиться зеленими нивами, уже
чекає сонця, вологи, людського догляду. Від жниварської
осені хлібороб очікує весни, від засівної весни живе до на-ступної осені. Силу своїх рук, натхнення душі хлібороб від-дає землі. Він не знає відпочинку в думах про хліб. (Лунає
пісня «Молитва за Україну».)
Заключне слово вчителя.
Без хліба люди — сироти, а земля — страдниця. І нав-паки, земля — наше багатство, наша щедра годувальниця,
коли вона в бережливих, добрих руках господаря. ( Учитель вішає на дошку плакат із пам’яткою і читає її. )
Пам’ятка
Цінуй хліб!
Друже! Може, ти поет, а може, збираєшся ним стати.
Може, ти станеш трактористом чи шахтарем, але хто б ти
не був і ким би ти не став, ти ніколи не зможеш обійтися
без хліба.
Живи так, щоб хліб твій був завжди справедливий і чес-ний, стався до нього так, щоб і для твоїх дітей і правнуків
він назавжди лишився прекрасним дивом, витвором рук
людських. Запам’ятай і скажи всім: у хлібі душа твоєї зем-лі, долі багатьох людей, їхня невтомна праця.
Не топчи хліба, не кидай недоїденим, не гордуй ним.
Пам’ятай: за хліб платять життям. Шматок хліба, поді-лений навпіл, робить людей друзями.
Головним твоїм годувальником був завжди твій народ.
Намагайся віддячити йому за хліб добром.
Про людину можна судити з того, як вона цінує хліб:
тільки сильний духом вдячний за хліб! Будьмо ж вдячни-ми, друже!
Категорія: Виховні години, тренінги | Додав: uthitel (19.11.2013)
Переглядів: 3944 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Матеріали Каталогу статей


[13.10.2010][Готуємось до уроків художньої культури 9 кл.]
Український рушник (1)
[13.10.2010][Уроки світової літератури]
Тема уроку: Р. Кіплінг "Мауглі" (0)
[14.10.2010][Уроки світової літератури]
Тема уроку: Знайомство з головними героями роману Жуля Верна «П’ятнадцятирічний капітан» (2)
[15.10.2010][Готуємось до уроків світової літератури]
Біографія Р.Л. Стівенсона (1)
[22.10.2010][Готуємось до уроків світової літератури]
Авангардистські і модерністські тенденції в поезії XX ст. (5)
[26.10.2010][Години спілкування]
Дерево красне корінням, а людина-родом. (0)
[26.10.2010][Години спілкування]
Дерево красне корінням, а людина-родом. (2)
[29.10.2010][Історія України]
Київська Русь за наступників Ярослава Мудрого. Володимир Мономах. (0)
[29.10.2010][Історія України]
Гетьманщина та землі Правобережної України наприкінці XVII ст.. поч. XVIII ст. (0)
[29.10.2010][Всесвітня історія]
Тема уроку: Тріумф Грецької культури (0)
Моя візитка
Валентина Кодола

Создайте свою визитку

Пошук по сайту

Наше опитування
Що Ви шукаєте в Інтернеті
Всього відповідей: 2259

Міні-чат

Друзі сайту
Порадник: Робота в Інтернеті

[Довідник] для вчителів
[Сайт] Берездівського НВК та с. Берездів
HISTORY11
Освітній портал Освітній навігатор - навчальні матеріали для педагогів та учнів
Учительська світлиця Педагогическая мозаика.
Форум директорів
Заступник з виховної роботи
Офіційний сайт Симонівської ЗОШ 

Записник сучасного учня
Со всех сторон
Сімейна педагогіка 

Статистика

Онлайн всього: 5
Гостей: 5
Користувачів: 0

Яндекс.Метрика
Анализ сайта онлайн

Copyright MyCorp © 2016

Каталог сайтів Push 2 Check Безкоштовний каталог сайтів