Неділя, 11.12.2016,  14:51



З думкою про учня....
Персональний сайт Кодоли Валентини Іванівни
Ви увійшли як Гість | Група "Гости" | RSS

Меню сайту

Категорії розділу
Години спілкування [32]
Сценарії свят [107]
Методичні орієнтири [26]
все для методичної роботи класного керівника
Тести, опитувальники [13]
Виховні години, тренінги [55]
Бесіди із безпеки життєдіяльності учнів [66]
Робота з батьками [47]
Літній оздоровчий табір [47]
Методичні та практичні поради для проведення оздоровлення дітей в літніх таборах
Правове виховання [3]
Творчі ігри [7]

Форма входу

Сайт існує

Кнопка сайту


Головна » Статті » Класному керівнику » Виховні години, тренінги

Колективний учнівський творчий проект на тему «В’ячеслав Чорновіл. Він був пророком у своїй Вітчизні» (вечір пам’яті)

Колективний учнівський творчий проект на тему «В’ячеслав Чорновіл. Він був пророком у своїй Вітчизні» (вечір пам’яті)

Очікувані результати

Після завершення роботи над проектом учні зможуть:

•    пояснювати сутність, зміст дисидентського руху, антигуманну суть тоталітарної держави;

•    розповідати про трагічну і водночас яскраву долю В’ячеслава Чорновола;

•    аргументувати свою думку на основі критичного аналізу різноманітних джерел, формувати громадянську позицію;

•    розвивати комунікативність, акторські, режисерські здібності, навички роботи в групах.

Обладнання: портрет В. Чорновола, оформлений вишитими рушниками та букетом живих квітів, фотосесія «Він був пророком у своїй Вітчизні», цитати В. Чорновола.

Той, хто знає людей,— розсудливий,
Той, хто знає себе,—освічений,
Той, хто перемагає людей,— сильний,
Той, хто перемагає самого себе,—
                                                  могутній,
Хто діє з наполегливістю — вольовий,
Хто не втрачає свою природу —
                                               довговічний,
Хто помер, але не забутий, той —
                                            безсмертний.

Лао-Цзи

Захист проекту Вечора пам’яті В’ячеслава Чорновола

На сцені стіл, стільці для суддів, стілець для підсудного. Прокурор, адвокат сидять у першому ряду залу. Судді, підсудний, свідки знаходяться за сценою.

Голос з-за сцени

— Йому судилося стати безсмертним. Його зоря, що запалала на небосхилі в 1937 р., не згасла в 1999 р. Вона і зараз яскравим світлом горить на жовто-блакитному тлі української історії, вказуючи нам шлях до істини, закликає бути незламними, нескореними, вірити і боротися, стати, нарешті, європейською нацією. Він народився на землі пророка і сам став пророком свого покоління. Благодатний Шевченків край ще не втратив дару народжувати для України Велетів Духу. Уже котрий рік поспіль Україна йде босоніж по разючих осколках вітрового скла того авто, в якому він розбився на Бориспільському шосе...

Звучить магнітофонний запис гальм і звук розбитого скла. Тиша... Звучить пісня «Кленова балада».

Кленова балада

(Музика і слова А. Матвійчука)

Загриміли в полі,
Мов громи, гармати.
Стрільця молодого
Виряджала мати,
Витирала сльози
І благала Бога,
Щоб вернув він сина
Додому живого.
Не плач, моя рідна
Посивіла мати,
Я пішов на войну
Тебе визволяти,
А як не діждешся
З тої січі мене,
Посади, благаю,
Біля хати клена.

Приспів:

А туман — білим полем...
А біда — чорним болем...
А душа — буйним кленом
Зеленим, ой зеленим.

Тягнуться до сонця
Стовбури кленові,
Зрошені сльозами
Горя і любові.

Довгими ночами
Тихо шепчуть віти —
То твої, Вкраїно,
Найдорожчі діти,
То твої, Вкраїно,
Найрідніші діти.

Після першого куплету музика стихає, на фоні пісні читець із-за сцени декламує вірш.

Читець

Вам, кому рокувала доля
Смерть солодку за рідний край,
Смерть повільну, тюрму, неволю,
Дим поразки і прірви край.
В безпросвітньо-глуху дорогу
Йти і знати —
Один за сто,
Нести слово свойого Бога
І не падати під хрестом.
Серед зла, і хули, й наруги,
У снігах між чужими людьми,
І живити святиню в других,
І стояти за них грудьми.
ВАМ,
ув’язнені лицарі честі!

                                                  (Є. Сверстюк)

Входять судді (3 учні), підсудний.

Суддя. Встати! Суд іде! Прошу всіх сісти. Слухання справи В’ячеслава Чорновола, звинуваченого в антирадянській націоналістичній пропаганді, агітації та поширенні антирадянських рукописів, рефератів, віршів, організації несанкціонованих зборищ, прошу вважати відкритим. На слуханні присутні прокурор, адвокат, свідки. Слово надається підсудному.

Підсудний. Я, В’ячеслав Чорновіл, народився 24 грудня 1937 року в селі Єрки Звенигородського району на Черкащині у родині вчителів. У 1960 р. закінчив з відзнакою факультет журналістики Київського університету. Працював редактором молодіжних студій на Львівському телебаченні, заввідділом газети «Молода Україна», літературним критиком. За публічний виступ проти політичних арештів у 1965 р. був виключений з аспірантури, а в 1967 р. позбавлений волі терміном на три роки. Безпідставно!

Суддя. Припиніть! Ви не можете звинувачувати суд у безпідставності вироку. Слово надається прокурору.

Прокурор. Советская власть — самая гуманная власть в мире. Она учла в 1967 г. довольно-таки молодой возраст подсудимого и дала ему возможность на протяжении трёх лет пребывания в исправительно-трудовом лагере пересмотреть свои взгляды и наконец-то воспылать чувством благодарности за счастливое детство, за бесплатное образование, за прекрасную работу, которую он получил. Но этого не случилось! Как только он возвратился во Львов, сразу же начал издавать антисоветский националистический журнал «Украинский вестник». Подсудимый наладил подпольное издательство, которое назвал «Самиздат» — это просто пощёчина советской власти. Вот у меня изъяты номера этого, так называемого, журнала. (Демонструє судді та залу.) Это же настоящий пасквиль на советскую власть, на страну, которая так заботилась о нём. Что здесь только не напечатано! Настоящий националистический шабаш! Вот статья так называемого литературного критика, а если быть правдивее, то агента Запада Ивана Дзюбы «Интернационализм или русификация?». Читать это невозможно! Это обвинение советской власти в антиукраинской политике. Полнейший абсурд! Вы припоминаете хотя бы один праздничный концерт в Москве, на котором бы не плясали гопак? А они ещё имеют наглость обвинять великий русский народ. А дальше — ещё больше. Смотрите, что он здесь насобирал! (Листає журнал.) М. Брайчевский «Присоединение или воссоединение?». Этот лжеучёный поставил под сомнение мно­говековое желание украинского народа воссоединиться с великим русским народом.

Нет, уважаемые судьи, три года исправительно-трудовых лагерей для подсудимого оказались слишком маленьким сроком, чтобы осознать всё величие страны, в которой ему суждено было родиться.

Мне остаётся только добавить, что подсудимый был чрезвычайно активен и за два года (с 1970 по 1972) выпустил пять номеров этого пасквиля, который назвать журналом просто не поворачивается язык.

У меня всё.

Суддя. Слово надається свідкам. Запрошується свідок Пшенична.

Свідок. Я працювала з «липовим» журналістом Чорноволом на Львівському телебаченні і неодноразово чула його антирадянські випади, про що вчасно повідомляла у відповідні органи. Він завжди виправдовував ворогів Радянської держави і навіть, більше того, захоплювався ними! Про це свідчить його пасквіль «Лихо з розуму». Але тепер у Чорновола почалося справді «лихо з розуму». Він з’явився у нас на телебаченні, про щось перешіптувався з молодими журналістами, а коли пішов, то зовсім випадково, звичайно, в столі одного зі співробітників в нижньому ящику під папкою із документами побачила складену вдвічі купу листків цигаркового паперу, на якому звичайною друкарською машинкою були видрукувані тільки антирадянські твори. Це видання іменувалося «Український вісник».

Суддя. Запрошується свідок Іванова.

Свідок. Я оказалась соседкой подсудимого и стала свидетелем постоянных сборищ украинских националистов. Они вызывающе разговаривали только на украинском языке. Насквозь пробирали враждебные колючие взгляды, если я случайно встречала их на лестничной клетке. Каждый раз, когда они выходили из квартиры, то заговорщиски шептались. Я видела их всех через дверной глазок. Таким не должно быть места в социалистическом обществе!

Суддя. Слово надається адвокату.

Адвокат. Ознайомившись із документами справи підсудного, я дійшла висновків, які можуть поставити крапку в моїй адвокатській діяльності. Я, розуміючи, що завтра можу опинитися на місці підсудного, прийняла рішення виголосити промову, яка відповідає моєму розумінню честі.

Звертаюся до суддів. Ваша честь! Всі ми знаємо В’ячеслава Чорновола. Він народився в радянській Україні, закінчив радянську школу і радянський вуз, він є нашим співвітчизником і нашим сучасником, але є кращим із нас. В’ячеслав Чорновіл зумів піднятися над мороком облуди, страху та ідеологічної проробки й, усвідомивши суспільні та національні проблеми, звернутися до нас із закликом стати на захист інтересів нашого ж народу. Ми його не почули! Ми відвернулися від нього! Тепер він сидить на лаві підсудних, а ми судимо його.

У чому ж звинувачують Чорновола? У нього знайшли під час обшуку ворожі тексти. Але у мене запитання до суддів: ворожі кому? Хіба бюрократам та старим сталіністам, які незаконно звужують права і свободи людини?

Я запитую вас, ваша честь, у чому провина підсудного? В тому, що він піднявся вище за вас, що він сміливіший і чесніший за вас. Радянський Союз і Україна підписали Декларацію прав людини і громадянина ООН. Невже з цим підписом вичерпався ліміт вашої гуманності і розуміння прав людини? Прийде час, і ви відповідатиме за свої дії перед українським народом!

Суддя. Досить! У своїх звинуваченнях ви заходите надто далеко.

Адвокат. Дозвольте закінчити. Я вимагаю звільнити підсудного в залі суду, тому що в його діях немає складу злочину.

Суддя. Суд видаляється на обговорення.

(Судді йдуть.)

Підсудний (піднімається та читає вірш)

Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде.

Народ росте, і множиться, і діє
Без ваших нагаїв і палаша.
Під сонцем вічності древніє й молодіє
Його жорстока й лагідна душа.

Народ мій є! Народ мій завжди буде!!!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні, й приблуди,
І орди завойовників-заброд!

Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і живе!

                                    (В. Симоненко)

(Заходять судді.)

Суддя. Для зачитування рішення суду всім встати!

Іменем Української Радянської Соціалістичної республіки Судова колегія у кримінальних справах Верховного Суду УРСР у складі головуючого Остафійчука, членів суду Червонія, Гільченка, за участі прокурора Лєбєдєва, адвоката Крука розглянула в судовому засіданні кримінальну справу підсудного В’ячеслава Чорновола.

Заслухавши і розглянувши матеріали слідства, Судова колегія постановила: відповідно до ст. 26 ч. 1 КК УРСР суд визнав Чорновола винним і постановив засудити до 7 років позбавлення волі в колонії посиленого режиму.

(Судді йдуть.)

Підсудний (читає вірш)

Я не клену своєї долі,
Хоч кожен день мені взнаки,
І гне мене, і гне боки,
І перемелює поволі
Мої надії і роки.
Що буде з того? Кремінь волі?
Чи слина і квиління кволі?
Що? Хліб святий чи глевтяки?
Щось буде. Буде щось. А — буде!
Ні сліз, ні ремства, ні огуди,
Ні роздратовання, ні зла —
І слава Богу, що сподобав
Мене для гарту і для проби
На згин, на спротив і на злам.
Я — дисидент. І дула автоматів
У серці зяють. І до хрипоти
Розгавкана собака і менти
Готові рвати, гризти, шматувати,
Щоб білий світ від мене вберегти.
А в мене — тільки слово. Те, що мати
Навчила мене першим вимовляти,
Навчила гідно на устах нести.
У мене — слово. Тільки без’язиким
То Божий дар, а можновладцям — виклик.

                                               (І. Світличний)

(Виходять по одному учні, стають у формі журавлиного клину за спиною Чорновола, зачитують слова.)

1-й учень. Учительський син, комсомольський активіст... Здавалося, Чорноволові була забезпечена блискуча стандартна біографія «правильного» хлопця радянських часів. Але гострий розум, бунтівна вдача й волелюбні прадідівські гени дуже швидко склали ціну тогочасній дійсності. Золотий медаліст, досить швидко стає на «ти» зі своєю долею і йде на «ви» із системою.

2-й учень. Кадебісти 80-х, напевно, не вибирали епітетів на адресу своїх колег по ремеслу із 60-х, котрі не вгамували молодого-зеленого Чорновола тоді, коли він ще не став речником Народного Руху України, поки не сформувався виражений і вибуховий водночас політик, діяч, який повів за собою діяльну та результативну силу.

3-й учень. Його ім’я переказували пошепки з двору в двір, з душі в душу, від серця до серця в середині 70-х. Воно звучало в кав’ярнях і на сторінках газет у 80-х. Воно вознеслось народною надією на малих і великих вічах на початку 90-х.

4-й учень. Чорновіл. Чорний Віл — чорний від поту, від туги безпросвітної. Перший помічник у тяжкій роботі, перша надія у далекій дорозі. Мудрий хтось колись побачив у роді Чорноволів такі риси і нарік його цим прізвиськом, що пізніше стало прізвищем, а ще пізніше — символом українства.

І як болісно, коли люди, що не встигли стати державним народом, знову збивались у натовп і при перших труднощах зрікались ще вчора обожнюваного провідника.

5-й учень. А він вперто, справді по-волячому, пер скрипучого українського плуга борозна за борозною. Була весна української державності, а весняний день у таку пору годує, тож не можна було гаяти ні хви­лини.

Він став депутатом Верховної Ради, управляв областю, очолював партію, видавав газету і був надійним осердям національно-демократичних сил. Писав, осмислював, аналізував...

6-й учень. Близько 23 години 30 хвилин 25 березня 1999 року в автокатастрофі загинув видатний український політичний діяч, правозахисник, лідер Народного Руху України, народний депутат В’ячеслав Максимович Чорновіл. Кажуть, що на Бориспільському шосе завершилась епоха романтизму в українській політиці. Але Чорновіл не був романтиком. Він поставив собі за мету — самостійна соборна Україна — і крокував до цієї мети — через суди, тюрми, загальнонародне визнання і захоплення. Він любив Україну, жив і творив заради майбутнього її народу.

Ми ще не скоро осягнемо, кого втратили. Однак один урок із його смерті мусимо винести уже. Єднаймося!

Ми не змогли об’єднатися довкола живого Чорновола, об’єднаймося хоч навколо його пам’яті. В ім’я майбутнього України, в ім’я тих, хто поклав свої голови за українську державність, в ім’я тих поколінь, які прийдуть після нас із світлою пам’яттю про своїх пророків.

Звучить пісня.

Яворина

(Слова С. Галябарди, музика С. Гіги)

Я на світі прожив,
Наче спалах зорі на світанні,
Наче крапля роси,
Наче крик журавля, тільки мить.
Я не вірив ніяк,
Що й до мене прийде день останній
І в жертовнім вогні
Моє серце на попіл згорить.

Приспів:

На могилі моїй
Посадіть молоду яворину,
І не плачте за мною —
За мною заплаче рідня.

Я любив вас усіх,
Та найбільше любив Україну,
Певно, в цьому і є
Та найбільша провина моя.

У далеких світах
Якось раптом усе я покину,
Бо війне мені в душу
Сльозиною і чебрецем.
І додому хоч вітром,
Хоч променем сонця полину
І легенько війну
Над твоїм, Україно, лицем.

Учитель підбиває підсумок проекту, висловлює слова вдячності за велику роботу, проведену учнями, і високо оцінює її.

Подається за: Дороніна О. Ф. Колективний учнівський творчий проект на тему «В’ячеслав Чорновіл. Він був пророком у своїй Вітчизні» (вечір пам’яті) \\ Історія та правознавство. — 2005. — 31 (59)

Категорія: Виховні години, тренінги | Додав: uthitel (12.01.2014)
Переглядів: 745 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Матеріали Каталогу статей


[13.10.2010][Готуємось до уроків художньої культури 9 кл.]
Український рушник (1)
[13.10.2010][Уроки світової літератури]
Тема уроку: Р. Кіплінг "Мауглі" (0)
[14.10.2010][Уроки світової літератури]
Тема уроку: Знайомство з головними героями роману Жуля Верна «П’ятнадцятирічний капітан» (2)
[15.10.2010][Готуємось до уроків світової літератури]
Біографія Р.Л. Стівенсона (1)
[22.10.2010][Готуємось до уроків світової літератури]
Авангардистські і модерністські тенденції в поезії XX ст. (5)
[26.10.2010][Години спілкування]
Дерево красне корінням, а людина-родом. (0)
[26.10.2010][Години спілкування]
Дерево красне корінням, а людина-родом. (2)
[29.10.2010][Історія України]
Київська Русь за наступників Ярослава Мудрого. Володимир Мономах. (0)
[29.10.2010][Історія України]
Гетьманщина та землі Правобережної України наприкінці XVII ст.. поч. XVIII ст. (0)
[29.10.2010][Всесвітня історія]
Тема уроку: Тріумф Грецької культури (0)
Моя візитка
Валентина Кодола

Создайте свою визитку

Пошук по сайту

Наше опитування
Що Ви шукаєте в Інтернеті
Всього відповідей: 2259

Міні-чат

Друзі сайту
Порадник: Робота в Інтернеті

[Довідник] для вчителів
[Сайт] Берездівського НВК та с. Берездів
HISTORY11
Освітній портал Освітній навігатор - навчальні матеріали для педагогів та учнів
Учительська світлиця Педагогическая мозаика.
Форум директорів
Заступник з виховної роботи
Офіційний сайт Симонівської ЗОШ 

Записник сучасного учня
Со всех сторон
Сімейна педагогіка 

Статистика

Онлайн всього: 5
Гостей: 5
Користувачів: 0

Яндекс.Метрика
Анализ сайта онлайн

Copyright MyCorp © 2016

Каталог сайтів Push 2 Check Безкоштовний каталог сайтів