Субота, 10.12.2016,  17:35



З думкою про учня....
Персональний сайт Кодоли Валентини Іванівни
Ви увійшли як Гість | Група "Гости" | RSS

Меню сайту

Категорії розділу
Години спілкування [32]
Сценарії свят [107]
Методичні орієнтири [26]
все для методичної роботи класного керівника
Тести, опитувальники [13]
Виховні години, тренінги [55]
Бесіди із безпеки життєдіяльності учнів [66]
Робота з батьками [47]
Літній оздоровчий табір [47]
Методичні та практичні поради для проведення оздоровлення дітей в літніх таборах
Правове виховання [3]
Творчі ігри [7]

Форма входу

Сайт існує

Кнопка сайту


Головна » Статті » Класному керівнику » Робота з батьками

Бесіда " Важкий підлітковий вік"

 

Він упирається, замикається

у собі, ображається на невинні жарти.

скандалить із учителем...

А іноді задає такі питання, що

батьки, просто в розгубленості: що

відбувається з рідною кровиночкою, невже виросла?

 

До дев’яти-десяти років у дитини настає період, що психологи називають рубіконом. То рубіж між малям, упевненим, що батьки, та й узагалі всі дорослі, — безумовно, найбільш розумні й авторитетні істоти, і підлітком. У той час особливого значення набуває дружба, підвищується інтерес до оцінки якостей людей, з’являється тяга до самостійності. Милі діточки вчаться дивитися зі сторони на свої і наші вчинки. Більш того (який жах!), вони навіть критикують нас, дорослих!

Час настання цих змін для кожної дитини індивідуальний. Одні діти починають дивувати батьків уже в дев’ятирічному віці. В інших дорослішання заявляє про себе років у десять-дванадцять.

Батьки і діти

Не удавайтеся в паніку, якщо ваше «ніжне маля» раптом скаже: «Бабусю, закрий рота», сестру назве «вівцею», а мамі заявить: «що хочу, те і роблю». Або в більш м’якій формі: «Мамо, ну що ти мені повторюєш, я ж не дебіл». Отут важливо не розгубитися і з переляку не надавати спадкоємцю по губах.

Для цього, по-перше, запасіться валеріанкою (це, звичайно, жарт, але терпіння вам знадобиться ангельське). По-друге, згадаєте про те, що потрібно стежити як за своєю зовнішністю (дитина прискіпливо вивчає, як ви виглядаєте), так і за своєю мовою (відмовтеся від слів-вимог, наказного тону, зневаги до «дитячих дурниць»).

Хоча перебороти емоції часом дійсно важко. «Ти, мамо, виглядаєш на тридцять п’ять, хоча тобі тридцять два, а от мама Рити, навпаки, виглядає на двадцять вісім, а їй,  уявляєш, уже тридцять сім!» Яка жінка спокійно перенесе таке повідомлення?! Але впадати у розпач не варто. Виявляється, дітям властиво «старити» власних  батьків. Навіть  юну маму дочка сприймає більш дорослою і солідною, ніж інших жінок.

Діти часто між собою порівнюють батьків. От що почула про себе одна мама від сина і дочки: «Коли ми  в школі розповідаємо, яка в нас мама, що ти не лаєш нас і вмієш пекти піцу, то усі хочуть таку маму. А в Іри така мама, що дівчинка боїться слово їй сказати. Коли Іра робить уроки, мама стоїть над нею з кийком, увесь час лається, ставить за двійки в кут. Добре, що ти не така.»

Наші переваги і наші помилки аналізуються найдопитливішим чином. І якщо ви мало займаєтеся дітьми, нестримані в емоціях або часом обманюєте, вони виставлять вам свою оцінку: «Дивися, мамо, он той тато, треба ж, гуляє з дітьми. А нашому ніколи, він увесь час на роботі».

Діти ставлять під сумнів ваші істини. «Тато сказав, що він буде о п’ятій годині»,— говорить мама. «Мамо, ти що,  тата  не знаєш?»— з докором відповідає дочка.

Але, з іншого боку, дитина в душі ще мала. Їй важливі ваші увага, любов і турбота. І щоб на руки іноді взяли, і в щічку поцілували, і по голівці погладили. Дивно,  але в цьому віці діти ще гостріше ревнують батьків до молодших братів і сестер, до роботи, друзів, один до одного.

Опіка батьків і авторитет учителя

Батькам настав час учитися стримувати свій природний порив опікувати і контролювати. Десятиліття вам спокійно дозволяли пов’язувати шарфиком горлечко, а тепер: «Забери цей старомодний шарф!» Турботливе: «Дивися, через дорогу акуратно переходь»,  одержить у відповідь: «Ти ще десять разів це повтори». Черговий дзвоник з роботи: «Ти поїв? Чому не робиш уроків?» — викликає бурю протесту: «Мамо, ну скільки можна те саме запитувати. Мені це набридло». Самі винні — знову забули, що дитина вже доросла! Більш того, якщо в одинадцять років він покірний,  не намагається  робити перші кроки до самостійності — вас це повинно стривожити. Такого тихоню поволі підштовхуйте до самостійних вчинків і рішень. Нехай сам підбере гольф до джинсів, розрахує час на домашнє завдання, вирішить, чи варто мити голову, не забуде полити фіалку. І навіть якщо він пару разів помилиться, не поспішайте керувати і контролювати. Учіться довіряти.

У цей час сумніву піддається навіть незаперечний авторитет учителів. Якщо в молодшій школі варто було Ірині Петрівні сказати, що між домашнім завданням і класною роботою потрібно робити інтервал у п’ять клітинок, то ніяка сила не змусила б вашу дитину заперечити це. Але тепер діти начебто спеціально суперечать, з усіх сил показуючи, що стали дорослими і нарешті розуміють, що вчитель – звичайна людина і теж може робити помилки. Тепер діти і бачать, і чують те,  що раніш не зауважували:  «старомодну»  зачіску вчительки,  гугнявий голос. Не тільки бачать, але і дають оцінку. І якщо дитина засуджує поводження вчителя в силу свого максималізму, вона може впасти в дух протиріччя. Частіше це трапляється з хлопчиками. Вони починають шуміти на уроці, демонстративно не слухають, грублять, відмовляються ходити в школу. У щоденнику сина батьки з розгубленістю знаходять «незадовільно» за поведінку і виклики до директора. Розібратися в ситуації буває досить складно. Головне —  не звинувачуєте в усьому тільки дитину. Як правило, тут недопрацьовує і педагог.

Що робити?

Заведіть кілька правил

Перше. Кожен вечір хоч десять хвилин проводити біля ліжка дитини. Причому краще, якщо мама і тато будуть чергуватися. Можна присвятити  час обговоренню того, що на даний момент хвилює дитину: як люди вибирають професію, роботу, майбутнього чоловіка, як заробляють гроші; як народжують, виховують дітей, чому сваряться, як миряться, чому є бідні і багаті... Якщо з  розмовами не складається, можна просто почитати дитині улюблену книгу (не важливо, що відмінно вміє це робити і вона сама) або розповідати історії із серії «Коли я був маленьким».

Друге. Не менше п’яти разів на день обійняти або приголубити дитину. Це знов-таки відноситься до обох батьків.

Третє. В жодному разі не іронізувати з приводу зовнішності, симпатій, закоханості, друзів.

Четверте. Не можна звертатися з дитиною як з недолітком: хапати в оберемок, дружньо струшувати. Це неповажне відношення до особистості.

Одяг, друзі, гроші

Усе, що стосується зовнішнього вигляду, стає предметом особливо пильної уваги. Гостроносі чоботи можуть тижнями порошитися в шафі тільки тому, що хтось з подружок посміюється з приводу їх форми. «Такої зачіски в нас ніхто не носить», — і дочка відмовляється носити кіску, але варто однокласнику схвалити вибір — і зачіска стає вдалою. Не дивуйтеся, почувши у свою адресу: «Ой, у цьому костюмі ти така стильна, ненько!» або «Ця спідниця жахлива. Надягни он ту, чорну».

Краще візьміть до відома, можливо, за турботами ви забули про свій зовнішній вигляд. Приходиться миритися з тим, що наше з вами думка не найважливіша. Якщо ви почнете  розмовляти з дитиною, помітите, що вона часто вживає слово «друг». Їх думка найбільш значима, а сварки з ними — гігантські трагедії в дитячому житті. І неправильно пояснювати дитині, що це дріб’язок, що завтра усе налагодиться. Згадайте себе в дитинстві, розкажіть про випадок, коли посварилися з другом, що пережили при цьому. Поговоріть по-дорослому про те, чому часом люди не можуть домовитися, їх бажання суперечливі і виникає сварка. Трагедії в дружбі частіше бувають у дівчаток. З хлопчиськами простіше. «Він знову мій друг,  хоча ми вчора і побилися»,— може сказати вам син.

Зате вони частіше порівнюють себе з іншими дітьми: «У нього портфель з Голландки». «У багатьох хлопчиків реперські штани», «У нього найпотужніший і дорогий комп’ютер». Дитина може вас запитати: «Чому ми такі бідні?», «Чому бабуся купила мені круті кросівки, а ти ні?» Або навпаки: «Ми накупили цілий кошик їжі в супермаркеті. Ми багаті, правда?»

Як важко відповідати на такі питання. Адже в нас самих тема грошей викликає глибокі і суперечливі почуття. У цьому випадку не треба відсторонятися і почувати себе ураженим. Розповісти про своїй роботу, заробіток, поясните, як розподіляється сімейний бюджет. І будьте упевнені: дитина вас зрозуміє і не буде дорікати за те, що хтось багатший. Так само важливо пояснити, чому у вашій родині статок більший, ніж у когось із його друзів, при цьому наголосіть, що від цього ні друг, ні його сім’я не стають гіршими.

Любов і родина

Майже усі дівчатка і багато хлопчиків мають таємні прихильності. Тому шпильки батьків з цього приводу, що ще рік назад були б прийняті голосним сміхом, тепер глибоко ранять. Будьте особливо уважні до ніжних почуттів: те, що для вас швидкоплинне, для маленького «рубіконщика» — найпотаємніше. Для них стає цікавою тема сімейного життя. Вони то обговорюють її між собою, то удостоять питанням і вас: «Мамо, а народжувати боляче? Катина мама сказала їй,  що дуже боляче». Що відповісти? Не можна обманювати: «Ні, навіть приємно!», але і лякати «Страшенно!» — теж не можна. Відповісти приблизно так: «Боляче, але це не небезпечний біль. Адже: коли боляче, ти мучишся більше від переляку, що в організмі щось не так. А пологи — нормальний фізіологічний процес, а не хвороба».

Приготуйтеся, діти можуть запитати і про самому інтимному: «Мамо, а ви з татом займаєтеся сексом?» Зробіть глибокий вдих і скажіть у відповідь правду. Спокійно, з усмішкою, щоб в дитини залишилося відчуття: сексуальні відносини чоловіка і дружини — природна складової любові один до одного. Не забувайте: їм дорослішати, любити, одружуватися, займатися сексом, народжувати дітей, а відношення до цього закладаєте ви.

Діти багато думають про критерії чоловіка і жіночності У цьому віці хлопчики стверджуються в силі. Ми із жахом зустрічаємо сина із синцями і саднами. Ми не хочемо, щоб і він бився, а тим часом для них це дуже важливо. Вітя до дев’яти років боявся хлопчиків зі свого двору, вони його переслідували. Він увесь час просив маму, щоб вона зустрічала після школи. За порадою батьків хлопчик став займатися боксом. І один раз він уперше дав відсіч своїми переслідувачам, вплутався в бійку і переміг. Добре, що батьки допомогли Віті за допомогою секції вирішити важливу проблему. Дорослим треба бачити ту грань, де можна заборонити, а де дозволити дитині захистити себе.

Дівчатка з цікавістю вивчають своє жіноче начало, що просинається. Приміряють блискучі накладні нігті, пробують мамину косметику, крутяться перед дзеркалом. Батькам, особливо татам, важливо ставитися до дочки як до маленької жінки. Живіть з думкою: «Моя дочка — принцеса». Тоді вона все життя буде на троні.

Як це відбувається

Потрібно враховувати, що в усі свої самостійні починання діти тепер вкладають стільки емоцій і напору, що вам не варто намагатися з ними змагатися в силі. Потрібно просто знати: вони будуть критикувати кого завгодно, тільки не себе — такий у них вік. А на тиск будуть відповідати протестом або образою.

У демократичних родинах, де дитині дозволяється мати свою думку, цей період проходить менш болісно. У родинах, де багато табу, де типові висловлювання: «Про дорослих не судять»,  «Про це соромно говорити», «Ця тема не підлягає обговоренню»,  батькам необхідно зрозуміти: реагувати  так на перші паростки дорослішання не можна, вони тільки шкодять дитині. Це говорить ваш страх. Своїми заборонами ви «перекриваєте кисень» дитині, переносите на неї свій острах, тривожність і депресії. Де є «не можна», там більше за все хочеться. Діти починають робити «акції протесту»: на наказ з’їсти  суп або переробити вправу плачуть, защіпаються в кімнаті. У цей період установка-твердження «усі неправі, а я — правий» для них типова.

Що робити?

Не створюйте для дитини життя з нескінченного «не можна». Пресинг із вашого боку може призвести до фізичних хвороб, зокрема, гастриту або астми.

Не робіть зауважень, коли дуже утомилися, у момент невдач і депресії, стежте за собою, рідше підвищуйте голос.

Настав час змінювати звички. Не давіть, вам потрібна доросла розмова на рівних.

Пам’ятайте, що час вашого абсолютного контролю пройшов, нікуди не дінешся, дитина росте  — потрібно «відпускати повідець».

Знайдіть час довідатися про друзів і проблеми дитини в неформальному спілкуванні.

Визнайте, що де в чому критика наших спадкоємців правильна. Не йдіть на поводу в його і своєї імпульсивності. Зробіть паузу.

Поясніть ситуацію в родині, розподіляйте доручення.

Пам’ятайте: бути для дитини «кумиром» усе життя не можливо, та й не потрібно

Категорія: Робота з батьками | Додав: uthitel (25.10.2012)
Переглядів: 2843 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Матеріали Каталогу статей


[13.10.2010][Готуємось до уроків художньої культури 9 кл.]
Український рушник (1)
[13.10.2010][Уроки світової літератури]
Тема уроку: Р. Кіплінг "Мауглі" (0)
[14.10.2010][Уроки світової літератури]
Тема уроку: Знайомство з головними героями роману Жуля Верна «П’ятнадцятирічний капітан» (2)
[15.10.2010][Готуємось до уроків світової літератури]
Біографія Р.Л. Стівенсона (1)
[22.10.2010][Готуємось до уроків світової літератури]
Авангардистські і модерністські тенденції в поезії XX ст. (5)
[26.10.2010][Години спілкування]
Дерево красне корінням, а людина-родом. (0)
[26.10.2010][Години спілкування]
Дерево красне корінням, а людина-родом. (2)
[29.10.2010][Історія України]
Київська Русь за наступників Ярослава Мудрого. Володимир Мономах. (0)
[29.10.2010][Історія України]
Гетьманщина та землі Правобережної України наприкінці XVII ст.. поч. XVIII ст. (0)
[29.10.2010][Всесвітня історія]
Тема уроку: Тріумф Грецької культури (0)
Моя візитка
Валентина Кодола

Создайте свою визитку

Пошук по сайту

Наше опитування
Що Ви шукаєте в Інтернеті
Всього відповідей: 2259

Міні-чат

Друзі сайту
Порадник: Робота в Інтернеті

[Довідник] для вчителів
[Сайт] Берездівського НВК та с. Берездів
HISTORY11
Освітній портал Освітній навігатор - навчальні матеріали для педагогів та учнів
Учительська світлиця Педагогическая мозаика.
Форум директорів
Заступник з виховної роботи
Офіційний сайт Симонівської ЗОШ 

Записник сучасного учня
Со всех сторон
Сімейна педагогіка 

Статистика

Онлайн всього: 6
Гостей: 6
Користувачів: 0

Яндекс.Метрика
Анализ сайта онлайн

Copyright MyCorp © 2016

Каталог сайтів Push 2 Check Безкоштовний каталог сайтів