Неділя, 11.12.2016,  01:14



З думкою про учня....
Персональний сайт Кодоли Валентини Іванівни
Ви увійшли як Гість | Група "Гости" | RSS

Меню сайту

Категорії розділу
Години спілкування [32]
Сценарії свят [107]
Методичні орієнтири [26]
все для методичної роботи класного керівника
Тести, опитувальники [13]
Виховні години, тренінги [55]
Бесіди із безпеки життєдіяльності учнів [66]
Робота з батьками [47]
Літній оздоровчий табір [47]
Методичні та практичні поради для проведення оздоровлення дітей в літніх таборах
Правове виховання [3]
Творчі ігри [7]

Форма входу

Сайт існує

Кнопка сайту


Головна » Статті » Класному керівнику » Робота з батьками

Батьківські збори: Сім’я як чинник соціалізації в юнацькому віці
Мета:  познайомити батьків із психологічними меха-нізмами  соціалізації  в  сім’ї,  розглянути  осно -вні стилі виховання, а також наслідки дисгар -монійних сімейних стосунків.
  Коментар:  класний керівник готує пам’ятки для батьків.
 Оформлення:    На  дошці  написаний  афоризм  С.  Бранта  — 
«Дитя  вдалося  у батьків:  вони —  зразок  для 
малюків».
Пам’ятка  для  батьків
Як  ставитися  до  дітей  15–18-річного  віку:
У  15–18-річному  віці  молоді  люди  вже  намагаються  ви-значитися  щодо  багатьох  важливих  позицій:
•  їхні  дружні  зв’язки  стають  міцними  й  можуть  збері-гатися  до  кінця  життя;
•   у навчальній діяльності починають проявлятися про -фесійні  схильності  та  інтереси;
•  дорослі  знову  стають  для  них  авторитетними,  але 
вже  залежно  від  особистих  рис;
•  великого  значення  набуває  пошук  об’єктів  насліду-вання  та  поклоніння;
•  інтимні  переживання  відіграють  головну  роль  і на 
якийсь  час  можуть  відсунути  на  другий  план  решту  інте-ресів  та  захоплень.
Як  слід  поводитися  з дитиною:
•  діліться  з  дитиною  удачами,  успіхами  та  проблема-ми,  радьтеся  з нею;
•  дозволяйте  дитині  проводити  час  із  друзями  вдома;
•  будьте  готові  до  того,  що  ваша  дитина  вступить  із 
кимось  в інтимні  стосунки  або  набуде  шкідливих  звичок;
•  у  разі  виникнення  серйозних  проблем  допомагайте 
своїй  дитині  знайти  вихід,  переконуйте  її,  що  є  люди  з ін -шими,  значно  кращими  інтересами;
•  доводьте  дитині,  що  вона  має  позитивні  риси,  які 
слід  активно  розвивати.
Ніколи
•  не  нав’язуйте  свою  волю  у виборі  друзів,  зовнішньо-го  вигляду  (зачіски,  одягу,  макіяжу  тощо),  у визначенні 
сфери  діяльності  для  самореалізації,  зокрема  професійної;
•  не  змушуйте  сина  чи  дочку  до  відвертості;  якщо  ви 
не наполягатимете, то вони самі звернуться до вас зі своїми 
проблемами;
•   не панікуйте, дізнавшись про ранній (на ваш погляд) 
сексуальний  досвід  своєї  дитини,  а  допоможіть  впоратися 
з розчаруванням,  якщо  воно  виникло  у  зв’язку  із  цим,  або 
в разі  потреби  проконсультуйтеся  з  лікарем.
Хід зборів
Бесіда
Шановні  батьки!
Природа  розпоряджається  так,  що  кожна  дитина  наро-джується  лише  кандидатом  на  звання  людини.  Однак,  щоб 
стати  особистістю  й  набути  належних  моральних  якостей, 
вона  повинна  не  тільки  навчитися  ходити,  їсти,  користу-ватися  певними  предметами,  обслуговувати  себе,  отримати 
професію,  але  й —  найголовніше —  навчитися  жити  з ін -шими  людьми,  оскільки  міжособистісне  спілкування  є од-ним  із  соціально-психологічних  механізмів  становлення 
особистості.
Моральні  якості  (доброта  або  байдужість  до  людей,  его-їзм  або  жорстокість,  прихильність  або  зло)  зовсім  або  май -же  зовсім  не  залежать  від  генетики.  Тобто  результати  ви-ховання  або  самовиховання  можуть  бути  куди  вищими  за 
наші  природні  задатки.
Становлення  дитини  як  соціальної  істоти  неможливе 
без  допомоги  авторитетних  для  неї  дорослих,  без  мікросо -ціуму.  Найважливіше  місце  в  цьому  процесі  посідає  сім’я, 
де  стосунки  визначаються  в  діадах  «дружина —  чоловік», 
«батьки  —  діти».  Для  дитини  ставлення  дорослих  є домі-нуючим  чинником  в  успішності  її  розвитку.  Від  того,  яким 
є емоційний  контакт  батьків  із дитиною  в ранньому  віці, 
залежить  чимало:  відсутність,  обмеження  або  перенасиче -ність емоційних контактів призводять до дефектів розвитку 
особистості,  провокують  неврози  та  інші  психічні  захворю -вання.  Важливе  значення  має  батьківська  настанова,  пси -хологічна  мотиваційна  готовність  до  виховання.  Виховний 
потенціал  батьків,  стратегія  і  тактика  виховання  визнача -ються  позицією:  хто  для  них  дитина —  об’єкт  чи  суб’єкт 
виховання?  Чим  старшою  вона  стає,  тим  важливіший  про -цес  самовиховання,  «самостворення»  себе  як  особистості. 
На  цьому  етапі  особливої  ваги  набувають  справи,  інтереси 
дитини,  стосунки  із  сиблінгами  (братами  і  сестрами),  одно -літками  та  важливими  для  неї  дорослими.
Результати  соціологічних  і психолого-педагогічних 
досліджень  показали,  що  в родинах  із підлітками-правопорушниками  складні,  деструктивні  стосунки  в  діа-дах  «чоловік —  дружина»  і «батьки  —  діти»  зустрічаються 
в шість-сім  разів  частіше,  розлучення  батьків —  у три-чотири  рази,  судимість  —  у чотири-п’ять  разів,  низький 
рівень  освіти —  у три-чотири  рази.
Психологічні механізми соціалізації в сім’ї
Соціалізація  в сім’ї  здійснюється  різними  шляхами 
й відбувається  в  основному  у  двох  паралельних  напрямках: 
у результаті  цілеспрямованого  процесу  виховання  та  соці -ального  навчання.
Сімейне виховання — це цілеспрямовані, свідомі вихов-ні  дії,  здійснювані  батьками  з метою  формування  певних 
рис,  умінь.
Виховні  дії  здійснюються  на  основі  механізму  підкріп-лення  —  заохочуючи  поведінку,  яку  дорослі  вважають  за 
правильну,  і караючи  за  порушення  встановлених  правил, 
батьки  прилучають  дитину  до  певної  системи  норм,  дотри -мання  яких  поступово  стає  для  дитини  звичкою  і внутріш-ньою потребою; механізму ідентифікації  — дитина наслідує 
батьків,  орієнтується  на  їхній  приклад,  намагається  стати 
такою  самою.
Розглядаючи виховну діяльність батьків, виокремлюють:
—  різні  стилі  виховання;
—  чинники  виховної  дії;
—  виховну  позицію  батьків  тощо.
Процес  соціального  навчання,  у свою  чергу,  відбуваєть-ся  як  при  безпосередній  взаємодії  дитини  з  батьками,  так 
і за рахунок спостереження особливостей соціальної взаємо-дії  інших  членів  сім’ї  між  собою.
Окрім  свідомого,  цілеспрямованого  виховання,  здій -снюваного  батьками,  на  дитину  впливають  уся  сімейна  ат -мосфера,  сімейні  умови:  соціальне  становище,  рід  занять, 
матеріальний статок, рівень освіти, ціннісні орієнтації чле -нів  сім’ї.  Саме  тому  будь-яка  деформація  батьківської  сім’ї 
призводить  до  негативних  наслідків  у  розвитку  особистості 
дитини.
Стилі  сімейного  виховання
Авторитарний  стиль —  це  такий  стиль  виховання,  при 
якому  всі  рішення  приймають  батьки,  які  вважають,  що 
дитина  в усьому  повинна  підкорятися  їхній  волі,  авторите-ту.  Батьки  обмежують  самостійність  дитини,  не  вважають 
за  потрібне  обґрунтовувати  свої  вимоги,  супроводжуючи  їх 
суворим контролем, суворими заборонами, вимогами та фі -зичними  покараннями.  У  підлітковому  віці  авторитарність 
батьків  породжує  конфлікти  й  ворожість.  Найбільш  ак-тивні,  сильні  підлітки  чинять  опір  і  бунтують,  стають  над -мірно  агресивними,  нерідко  йдуть  із  дому,  щойно  можуть 
собі це дозволити. Боязкі, невпевнені підлітки привчаються 
в усьому слухатися батьків, навіть не намагаючись вирішу-вати що-небудь самостійно. Якщо стосовно старших підліт -ків матері схильні реалізовувати більш «вільну» поведінку, 
то  авторитарні  батьки  твердо  дотримуються  обраного  типу 
батьківської  влади.
Такє  виховання  формує  в  дітей  лише  механізм  зовніш-нього контролю, заснований на відчутті провини або страху  
перед  покаранням,  і,  щойно  загроза  покарання  ззовні  зни -кає,  поведінка  підлітка  може  стати  потенційно  антигро-мадською. Авторитарні стосунки стоять на заваді душевній 
близькості  з дітьми,  тому  між  ними  та  батьками  рідко  ви-никає почуття прихильності, а це, у свою чергу, призводить 
до підозрілості, постійної настороженості й навіть ворожос-ті  до  оточення.
Демократичний  стиль —  це  такий  стиль,  при  якому 
батьки  заохочують  особисту  відповідальність  та  самостій-ність  своїх  дітей  згідно  з їхніми  віковими  можливостями. 
Підлітки  беруть  участь  в  обговоренні  сімейних  проблем, 
в ухваленні  рішень,  вислуховують  і  обговорюють  думку  та 
поради  батьків.  Батьки  вимагають  від  своїх  дітей  осмисле -ної  поведінки  та  намагаються  допомогти  їм,  з розумінням 
ставлячись до їхніх запитів. При цьому батьки проявляють 
твердість,  дбаючи  про  справедливість  і  послідовне  дотри-мання  дисципліни,  що  формує  правильну,  відповідальну 
соціальну  поведінку.
Стиль потурання — це такий стиль виховання, при яко-му дитина отримує майже повну свободу, практично не знає 
заборон та обмежень з  боку батьків або не виконує вказівок 
батьків,  які  не  вміють,  не  здатні  або  просто  не  бажають  за -йматися  вихованням  дитини.  Стаючи  дорослішими,  такі 
підлітки  конфліктують  із  тими,  хто  не  потурає  їм,  вони  за -звичай  не  здатні  враховувати  інтереси  інших  людей,  вста -новлювати  міцні  емоційні  зв’язки,  не  готові  до  обмежень 
і відповідальності.  З іншого  боку,  наслідком  прояву  байду -жості  та  емоційного  відчуження  з боку  батьків  є  поява  від-чуття  страху  та  невпевненості  в  таких  дітей.
Нездатність  сім’ї  контролювати  поведінку  підлітка 
може  призвести  до  того,  що  він  потрапить  до  асоціальних 
груп, оскільки психологічні механізми, необхідні для само -стійної,  відповідальної  поведінки  в  суспільстві,  у  нього  не 
сформувалися.
Хаотичний стиль — це такий стиль виховання, при яко-му відсутній єдиний підхід до виховання, коли немає чітко 
виражених,  визначених,  конкретних  вимог  до  дитини  або 
спостерігаються протиріччя, розбіжності у  виборі виховних 
засобів  між  батьками.
При  такому  стилі  виховання  фруструється  одна  з  важ -ливих  базових  потреб  особистості  —  потреба  в стабільності 
та  впорядкованості  навколишнього  світу,  наявності  чітких 
орієнтирів  у поведінці  й оцінках.  Непередбачуваність  бать -ківських  реакцій  позбавляє  дитину  відчуття  стабільності 
й провокує  підвищену  тривожність,  невпевненість,  імпуль -сивність,  а в  складних  ситуаціях  навіть  агресивність  і  не-керованість,  соціальну  дезадаптацію.  При  такому  вихован -ні не формуються самоконтроль і почуття відповідальності, 
характерні  незрілість  суджень,  занижена  самооцінка.
Опікунський  стиль  (гіперопіка,  концентрація  уваги  на 
дитині)  —  це  такий  стиль  виховання,  при  якому  батьки 
прагнуть  постійно  бути  біля  дитини,  розв’язувати  за  неї 
всі  посталі  проблеми.  Батьки  пильно  стежать  за  поведін-кою  підлітка,  обмежують  його  самостійну  поведінку,  весь 
час  бояться,  що  з  ним  може  щось  трапитися.
Незважаючи  на  зовнішню  турботу,  опікунський  стиль 
виховання  призводить,  з одного  боку,  до  надмірного  пере-більшення  власної  значущості  в  підлітка,  а з  іншого —  до 
формування  в  нього  тривожності,  безпорадності,  запізненої 
соціальної  зрілості.
Дисгармонія  сімейних  стосунків
Під  дисгармонійною  сім’єю  мають  на  увазі  таку  сім’ю, 
яка  не  виконує  свої  функції,  не  забезпечує  належне  задо -волення  потреб  усіх  членів  сім’ї,  не  надає  можливості  їх-нього  особистісного  зростання  внаслідок  порушення  рольо -вої  структури  сім’ї,  відсутності  емоційної  прихильності, 
порушення  комунікативних  процесів  тощо.  Дисгармонія 
подружніх  стосунків  породжує  дисфункціональні  дитячо-батьківські  стосунки,  до  яких  підлітки  дуже  чутливі.
Порушення  ролей  підлітка  в сім’ї
Рольова  структура  в гармонійній  сім’ї  має  бути  ціліс-ною, узгодженою системою, що забезпечує потреби її членів 
і відповідає  їхнім  можливостям.  У  дисгармонійних  сім’ях 
ця структура спотворюється і, передусім, відзначається по -рушення  позиції  дитини.
Наприклад,  дитина  виконує  такі  ролі:
—  «улюбленець»  — надмірна зосередженість на дитині; 
виникає  найчастіше  тоді,  коли  подружні  стосунки  чимось 
не  задовольняють  батьків  (невідповідність  характерів,  емо -ційна  холодність  тощо)  або  взагалі  відсутні  (розлучення, 
смерть  одного  з  подружжя).  Нерідко  при  цьому  мати  або 
(рідше) батько, самі не усвідомлюючи того, хочуть, щоб ди -тина  задовольнила  хоча  б  частково  потреби  у взаємній  ви -нятковій прихильності, які в гармонійній сім’ї задовольня-ються  в  психологічних  стосунках  подружжя.  З’являється 
прагнення  віддати  дитині  (як  правило,  протилежної  статі) 
«усі  почуття»,  «усю  любов».  Нерідко  мати  відмовляється 
від повторного заміжжя, кар’єри. При настанні підлітково -го  віку  в батьків  виникає  страх  перед  самостійністю  дітей, 
бажання  утримати  їх.  Зазвичай  при  цьому  батьки  не  усві -домлюють  спонукальних  мотивів  своєї  поведінки;
—  «бебі»,  «маленька  дитина»,  («перевага  в дитини  ди-тячих  рис»)  —  дитина,  яка  навіть  подорослішала,  є в  сім’ї 
лише  дитиною,  від  якої  нічого  не  залежить.  Батьки  нама -гаються ігнорувати дорослішання дітей, зберегти в  них такі 
дитячі  якості,  як  безпосередність,  наївність,  грайливість, 
при  цьому  знижуючи  рівень  вимог  до  дитини  та  стимулю -ючи  розвиток  психологічного  інфантилізму.
Психологічний  інфантилізм  —  це  форма  затримки  при 
проходженні  стадій  онтогенетичного  розвитку,  при  якій 
виявляються  недорозвиненими  як  фізичні,  так  і психічні 
функції.  При  цьому  зберігається  можливість  повної  ком-пенсації  психічного  розвитку  надалі.
Нерідко батьки відкрито визнають, що маленькі діти їм 
подобаються  більше,  з великими  вже  не  так  цікаво.  Таке 
ставлення  може  бути  обумовлене  страхом  батьків  перехо -дити  на  нову  стадію  життєвого  циклу,  сімейних  взаємин, 
невпевненістю  у  своїх  виховних  можливостях;
—  «хуліган», «невиправний», «важкий» тощо — в осно-ві цієї ролі часто лежить «проекція на підлітка власних не -бажаних  рис».  Батько  бачить  у  підліткові  риси  характеру, 
які  відчуває,  але  не  хоче  визнати  в самому  собі,  наприклад 
агресивність,  схильність  до  лінощів,  неохайність,  потяг  до 
алкоголю,  негативізм,  нестриманість.  Ведучи  боротьбу  із 
цими реальними або уявними рисами підлітка, батько (час -тіше батько) отримує від цього емоційну насолоду для себе. 
Такі батьки багато й  охоче говорять про свою непримиренну 
та  постійну  боротьбу  з негативними  рисами  й слабкостями 
своєї  дитини,  про  покарання,  тимчасом  як  у їхніх  вислов-люваннях  відчувається  впевненість,  що  це  не  допоможе, 
оскільки  дитина  така  «за  характером»;
—  «вундеркінд»,  «надія  сім’ї»  —  в основі  лежить  праг-нення  батьків  шляхом  заміщення  задовольнити  власні 
незадоволені  потреби  (наприклад  недостатню  реалізацію 
кар’єри,  невдалий  шлюб,  відчуття  своєї  неповноцінності 
тощо)  й  бажання  через  ідентифікацію  з  дитиною  компен-сувати все це. У  такому разі підліткові висувають надмірно 
завищені  вимоги,  а  ставлення  до  нього  значною  міру  зале -жить  від  його  успіхів  (у  спорті,  у мистецтві  тощо);
—  «козел-відбувайло» —  дитина  служить  громовідво-дом  для  розрядки  емоцій  своїх  батьків,  які  зазнають  кон -фліктних, фруструючих переживань у  сім’ї або поза сім’єю. 
В основі  цієї  ролі  також  лежить  механізм  заміщення,  що 
дозволяє  адресувати  негативні  емоції  особі,  не  здатній  опи -ратися,  якою  в сім’ї  незрідка  і є  саме  дитина;
—  «суддя»,  «примиритель» —  дитина  надто  рано  стає 
причетною  до  всіх  труднощів  сімейного  життя,  регулює 
й судить  подружні  конфлікти.  Батьки  зайняті  з’ясуванням 
стосунків і залучають до конфліктів дитину, не враховуючи 
її  переживання,  наприклад  вимагають  від  неї  сказати,  хто 
винен,  використовують  як  знаряддя  у  боротьбі  один  проти 
одного  або  в ролі  посередника  для  примирення.
Специфічні  рольові  стосунки  можуть  складатися  в тих 
сім’ях,  де  є  істотна  різниця  у  віці  між  батьками  (чоловік 
старший  за  дружину  більш  як  на  10  років).  Для  таких  
батьків часто характерний авторитарно-симбіотичний стиль 
виховання,  але  з високим  рівнем  прийняття  дитини,  тобто 
при  значній  любові,  зацікавленості,  прагненні  проводити 
багато  часу  з дитиною  батьки  застосовують  при  вихованні 
авторитарне  суворе  ставлення  й  контроль.  Матері  з «різно-вікових»  сімей  реалізують  кооперативний  тип  стосунків 
із  дитиною  при  високому  прийнятті  її  як  особистості.  У та-кому  типі  сімей  жінка  займає  рольову  позицію  «дружина-дитина»,  і виникає  коаліція  «мати —  дитина»,  для  якої 
характерні партнерські стосунки матері з дитиною при при-гніченні  з  боку  чоловіка-батька.
Порушення  емоційних  стосунків  батьків  із підлітками
Емоційні  стосунки  в сім’ї  відіграють  важливу  інтегру-ючу  роль,  завдяки  якій  члени  сім’ї  відчувають  свою  спіль-ність,  тепло  й  підтримку  одне  одного.  Стосунки  любові  та 
симпатії  сприяють  зменшенню  фруструючих  переживань, 
без  яких  не  обходиться  сімейне  життя  і  виховання  дітей.
Порушення емоційних стосунків у  сім’ї негативно впли-ває на формування особистості підлітка. Виокремлюють два 
найбільш  поширені  види  порушень  емоційного  ставлення 
батьків  до  підлітка.
1.   «Нерозвиненість  батьківських  почуттів» —  знаходить 
вияв  у небажанні  мати  справу  з  підлітком,  поверхне-вому  інтересі  до  його  справ.  Батьки  часто  скаржаться 
на  те,  що  батьківські  обов’язки  дуже  обтяжливі,  втом -ливі,  що  вони  відволікають  від  чогось  важливішого  та 
більш цікавого. Причиною нерозвиненості батьківських 
почуттів  можуть  бути,  зокрема,  особливості  сімейного 
виховання,  наприклад  те,  що  сам  батько  в дитинстві 
не  мав  належної  уваги  з боку  своїх  батьків,  не  отри -мував  батьківського  тепла.  Так,  жінки,  на  яких  у ди-тинстві їхні власні матері звертали недостатню увагу та 
які  не  мали  від  батьків  належної  підтримки,  схильні 
застосовувати  каральні  методи  виховання  (сваритися, 
шльопати)  і  зганяти  гнів  на  своїх  дітях.  Установлено, 
що  в дуже  молодих  батьків  батьківські  почуття  також 
36
значно слабші, але вони мають тенденцію посилюватися 
з віком.
2.   «Відхилення  в настановах  батька  стосовно  підлітка  за-лежно  від  статі» —  нерідко  таке  ставлення  батька  до 
підлітка  обумовлюється  не  реальними  рисами  підлітка, 
а тими, які батько приписує його статі,— «взагалі чоло-вікам» або «взагалі жінкам». У такому разі за наявності 
переваги,  наприклад,  жіночих  якостей  спостерігається 
неусвідомлене  неприйняття  підлітка  чоловічої  статі,  та 
навпаки.  Підлітки  відчувають  це  неприйняття,  наслід -ком  чого  може  бути  порушення  статеворольової  іденти -фікації,  використання  неадекватних  захисних  механіз -мів,  невротичних  реакцій.
Порушення  комунікативних  процесів
У  процесі  спілкування  в сім’ї  відбуваються  узгодження 
взаємних  потреб,  сприйняття  та  інтерпретація  поведінки 
один одного, вироблення загальної позиції та уявлень тощо, 
і саме  особливості  спілкування  в сім’ї  значною  мірою  впли -вають  на  формування  та  розвиток  особистості  дитини.
Неефективна  комунікація,  що  полягає  в суперечливих 
висловлюваннях  або  невербальних  проявах,  у  розбіжності 
між вербальним і невербальним рівнями повідомлень, у по-милках взаємного сприйняття членами сім’ї одне одного та 
власної сім’ї загалом, у наявності значної кількості «закри-тих» для обговорення тем тощо, призводить до формування 
комунікативних  і  особистісних  проблем  у  дитини.
Комунікація  в сім’ї  найперше  безпосередньо  пов’язана 
з Я-образом  дитини,  для  формування  якого  вона  пови -нна  інтегрувати  повідомлення,  котрі  отримує  від  кожного 
з батьків  окремо  і від  обох  разом.
Я-образ —  це  сукупність  чуттєвих  образів  (відчуттів, 
сприйнять,  уявлень)  і своїх  прикметних  образів  стосовно 
самого  себе  та  інших.
Якщо  настанови  батьків  невиразні  або  суперечать 
одна  одній,  інформація,  яку  отримує  дитина,  виявиться 
незв’язною, що призведе до неповного образу «я» і  заниженої  самооцінки.  Дитина  не  може  діяти  згідно  з  однією  із  вказі-вок,  не  порушуючи  при  цьому  вказівок  іншого,  а  тому  нео-дмінно  викличе  незадоволення  одного  з  батьків.
Часто  батьки,  які  зовні  критикують  підлітка,  на  при -хованому рівні підтримують засуджувану поведінку й спри-яють  її  збереженню.  Цей  феномен  може  набувати  різних 
форм:  порожні  погрози,  відкладені  покарання,  байдужість 
до симптому, що його демонструє дитина, і прийняття його, 
підвищений  інтерес  до  симптому  дитини  або  значна  побіч -на  винагорода.  Як  наслідок,  у сім’ї  з дисфункціональною 
комунікацією  формується  особистість,  яка  «не  має  засобів 
для  точного  самосприйняття  та  самовираження,  а  також 
для  правильної  інтерпретації  повідомлень,  що  надходять 
ззовні;  припущення,  на  яких  ґрунтуються  її  дії,  будуть  по -милковими,  а  її  спроби  пристосуватися  до  навколишньої 
дійсності —  безладними  й неадекватними».
Засвоєний  у батьківській  сім’ї  неясний  і  суперечливий 
стиль  комунікації  людина  згодом  відтворює  і  у  власній 
сім’ї.
Таким чином, підбиваючи підсумки, можна сказати, що 
сім’я  —  це  найважливіший  інститут  соціалізації  підроста-ючого покоління. Вона є  персональним середовищем життя 
і розвитку дітей, підлітків, юнаків,  якість якої визначаєть-ся  низкою  параметрів  конкретної  сім’ї.
Для  кожної  людини  сім’я  виконує  емоційну  та  рекре -ативну  функції,  що  захищають  її  від  стресових  та  екстре -мальних  ситуацій.  Сім’я  відіграє  велику  роль  у  процесі 
соціального  розвитку  людини  у  зв’язку  з  тим,  що  її  схва -лення, підтримка, байдужість чи засудження позначаються 
на вимогах людини, допомагають їй або заважають шукати 
вихід  зі  складних  ситуацій.  Діти  потребують  батьківської 
любові  й турботи.  З другого  боку,  вони  хочуть  бути  само-стійними,  мати  рівні  з батьками  права.  Довіра,  повага,  ро-зуміння, любов  — це те, що має бути в стосунках із батька -ми. Сім’я може виступати як позитивним, так і негативним 
чинником  виховання.  Авторитет  батьків  є  найважливішою 
умовою  нормального  розвитку  особистості  дитини,  засвоєння  традицій,  норм  і правил  поведінки  в  суспільстві.  Від 
умов  виховання  в  сім’ї  залежить  адекватна  й  неадекватна 
поведінка дитини. Найчастіше діти стають «важкими» саме 
через недоліки сімейного виховання. Численні дослідження 
впливу  сім’ї  на  формування  особистості  підлітка,  старшого 
школяра  дозволяють  зробити  такі  висновки:
1.   Характерною  рисою  перехідного  віку  є дистанціювання 
від дорослих і  демонстративне бажання здійснювати са -мостійні  вчинки.  Як  наслідок,  загострюються  стосунки 
в сім’ї  між  батьками  та  дітьми.  10,2  %  дітей  часто  кон-фліктують  із  батьками.
2.   Підлітки значно більше дистанційовані від батьків, ніж 
від  матерів.  Почуття  любові,  дружбу  й повагу  до  бать-ка та матері підлітки переживають приблизно однаково. 
Батьки  частіше  викликають  роздратування  та  почуття 
страху,  матері —  почуття  прихильності  й співчуття.
3.   Важливим  чинником  у формуванні  особистості  дитини 
є наявність  сімейних  традицій.
Підсумок зборів
Шановні  батьки!
Сім’я  стосовно  дітей —  це  передусім  провідник  соціаль-ного  впливу.  Але  вона  не  просто  є посередником  між  су-спільством  і дитиною,  а значною  мірою  визначає  характер 
виховання.  Головне  у  вихованні  маленької  людини  —  це 
досягнення  душевної  єдності,  морального  зв’язку  батьків 
із  дитиною.  У  кожному  випадку  кваліфіковане  педагогічне 
керівництво процесом виховного впливу сім’ї є неодмінною 
умовою  успіху.
Для  того  щоб  максимізувати  позитивний  і  звести  до  мі -німуму  негативний  вплив  сім’ї  на  виховання  дитини,  слід 
пам’ятати  такі  внутрішньосімейні  психологічні  чинники, 
що  мають  виховне  значення:
—  брати  активну  участь  у житті  сім’ї;
—  завжди знаходити час для того, щоб поговорити з ди-тиною;
—  цікавитися  проблемами  дитини,  вникати  в усі  труд -нощі,  що  виникають  в її  житті,  і допомагати  їй  розвивати 
свої  вміння  і таланти;
—  у  жодному  разі  «не  тиснути»  на  дитину,  допомагаю -чи  їй  у такий  спосіб  самостійно  приймати  рішення;
—  мати  уявлення  про  різні  етапи  в житті  дитини;
—  поважати  право  дитини  на  власну  думку;
—  уміти  стримувати  власницькі  інстинкти  й  ставитися 
до дитини як до рівноправного партнера, який поки що має 
менший  життєвий  досвід;
—  з повагою ставитися до прагнення інших членів сім’ї 
робити  кар’єру  та  самоудосконалюватися.
Категорія: Робота з батьками | Додав: uthitel (17.07.2014)
Переглядів: 1405 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Матеріали Каталогу статей


[13.10.2010][Готуємось до уроків художньої культури 9 кл.]
Український рушник (1)
[13.10.2010][Уроки світової літератури]
Тема уроку: Р. Кіплінг "Мауглі" (0)
[14.10.2010][Уроки світової літератури]
Тема уроку: Знайомство з головними героями роману Жуля Верна «П’ятнадцятирічний капітан» (2)
[15.10.2010][Готуємось до уроків світової літератури]
Біографія Р.Л. Стівенсона (1)
[22.10.2010][Готуємось до уроків світової літератури]
Авангардистські і модерністські тенденції в поезії XX ст. (5)
[26.10.2010][Години спілкування]
Дерево красне корінням, а людина-родом. (0)
[26.10.2010][Години спілкування]
Дерево красне корінням, а людина-родом. (2)
[29.10.2010][Історія України]
Київська Русь за наступників Ярослава Мудрого. Володимир Мономах. (0)
[29.10.2010][Історія України]
Гетьманщина та землі Правобережної України наприкінці XVII ст.. поч. XVIII ст. (0)
[29.10.2010][Всесвітня історія]
Тема уроку: Тріумф Грецької культури (0)
Моя візитка
Валентина Кодола

Создайте свою визитку

Пошук по сайту

Наше опитування
Що Ви шукаєте в Інтернеті
Всього відповідей: 2259

Міні-чат

Друзі сайту
Порадник: Робота в Інтернеті

[Довідник] для вчителів
[Сайт] Берездівського НВК та с. Берездів
HISTORY11
Освітній портал Освітній навігатор - навчальні матеріали для педагогів та учнів
Учительська світлиця Педагогическая мозаика.
Форум директорів
Заступник з виховної роботи
Офіційний сайт Симонівської ЗОШ 

Записник сучасного учня
Со всех сторон
Сімейна педагогіка 

Статистика

Онлайн всього: 4
Гостей: 4
Користувачів: 0

Яндекс.Метрика
Анализ сайта онлайн

Copyright MyCorp © 2016

Каталог сайтів Push 2 Check Безкоштовний каталог сайтів