Субота, 03.12.2016,  20:36



З думкою про учня....
Персональний сайт Кодоли Валентини Іванівни
Ви увійшли як Гість | Група "Гости" | RSS

Меню сайту

Категорії розділу
Бібліотека зарубіжноїї літератури: 11 клас [30]
Бібліотека зарубіжної літератури: 10 клас [12]
Бібліотека зарубіжної літератури: 9 клас [6]
Бібліотека зарубіжної літератури: 8 клас [13]
Бібліотека зарубіжної літератури: 7 клас [16]
Бібліотека зарубіжної літератури: 6 клас [25]
Бібліотека зарубіжної літератури: 5 клас [37]
Популярне чтиво... [9]

Форма входу

Сайт існує

Кнопка сайту


Головна » Файли » Бібліотека зарубіжної літератури » Бібліотека зарубіжної літератури: 6 клас

Давньоєгипетська міфологія

Якщо у вас виникли проблеми при завантаженні файлів, перегляньте дане відео!




12.09.2014, 20:41
Давньоєгипетська міфологія
Єгипетські міфи про початок світу не є єдиною цілісною розповіддю. Одні й ті самі міфологічні події зображуються по-різному. І боги виступають у різному вигляді. Цікаво, що при безлічі космогонічних сюжетів, які пояснюють створення світу, надзвичайно мало уваги приділяється створенню людини. Давні єгиптяни вважали, що боги створили світ для людей. Вони обмежувалися переконанням, що людина зобов’язана своїм існуванням богам, які чекають від неї вдячності за це. Це розуміється дуже просто: людина повинна вклонятися богам, будувати й утримувати храми та регулярно здійснювати жертвоприношення.
Жерці Геліополя створили свою версію виникнення світу, оголосивши його творцем бога сонця Ра, ототожнюваного з іншими богами — творцями Атумом і Хепрою («Атум» — «Досконалий», «Хепра» — «Той, хто виникає» або «Той, хто призводить до виникнення»). Атума зазвичай зображували у вигляді людини, Хепру у вигляді скарабея, а це означає, що його культ виник у той час, коли Богам надавали вигляд тварин. Як уособлення висхідного Сонця, він був тотожний Атуму — сонцю, що заходить, і Ра — сонцю, що світить удень. Вигляд скарабея, що йому надається, був пов’язаний із переконанням, що цей жук здатен відтворюватися сам по собі, звідси його божа творча сила. А вигляд скарабея, що штовхає свою кулю, вказав єгиптянам образ бога, що зміщує сонце на небі.
Міф про створення світу Атумом, Ра і Хепрою відтворений у «Текстах пірамід». Згідно із ними, Ра-Атум-Хепра створив себе сам, виникнувши з хаосу. Нун, або Першоокеан, зображався зазвичай як неозорий предвічний водний простір. Атум, що з’явився з нього, не знайшов місця, на якому йому можна було б утриматися. Тому він у першу чергу створив пагорб Бен-Бен. Стоячи на цьому острівці твердого ґрунту, Ра-Атум-Хепра розпочав створення інших космічних богів. Оскільки він був один, богів йому довелося народити самому. Так були створені земля і правлячі нею божества — Шу (Повітря) і Тефнут (Волога). Від них пішли Геб (Земля) і Нут (Небо). Вони у свою чергу породили двох богів і двох богинь: Осіріса, Сета, Ісіду і Нефтиду. Так виникла Велика Дев’ятка богів — Геліопольська Еннеада. Ця версія створення світу не була єдиною за єгипетською міфологією. За одним із міфів, творцем людей був, наприклад, гончар — бог Хнум, що представлявся у вигляді барана, який створив їх із глини.
У Мемфісі (це найбільший політичний і релігійний центр Давнього Єгипту, одна із столиць) включили у свій міф про створення світу багатьох богів, що належали різним релігійним центрам, і підпорядкували їх Пта як творцеві всього: світ і боги створені виключно думкою та словом.
Іноді небесне склепіння мало вигляд корови з тілом, укритим зірками, але існували ще вірування, згідно з якими небо — це водна поверхня, небесний Ніл, за яким вдень сонце обтікає землю.
Під землею теж є Ніл. По ньому сонце, спустившись за горизонт, пливе вночі. Ніл, що протікає по землі, втілювався в образі бога Хапі, який сприяв врожаю своїми благодійними розливами. Сам Ніл також мав добрі та злі божества в образі тварин: крокодилів, гіпопотамів, жаб, скорпіонів, змій і т. п. Родючістю полів відала богиня — володарка засіків і комор Рененутет, яку вшанували в образі змії, що з’являється на полях під час жнив, спостерігаючи за ретельністю збирання врожаю. Врожай винограду залежав від бога виноградної лози Шаї.
Ра (Ре) в єгипетській міфології — бог Сонця, втілений в образі сокола, величезного кота або людини з соколиною головою, яка увінчана сонячним диском. Він був батьком Уаджит, кобри Півночі, що захищає фараона від палючих променів сонця. Згідно з міфом, удень благочинний Ра, освітлюючи землю, пливе небесним Нілом у барці Манджет, увечері пересідає в барку Месектет і в ній продовжує шлях підземним Нілом, а вранці, здолавши в битві змія Апопа, знову з’являється на обрії.
Деякі міфи про Ра пов’язані з уявленнями єгиптян про зміну пір року. Весняний розквіт природи сповіщав повернення богині вологи Тефнут, що вогненним Оком сяє на лобі Ра, і її вступ у шлюб із Шу. Літня спека пояснювалася гнівом Ра на людей. Згідно з міфом, коли Ра постарів, а люди перестали його поважати і навіть «замислили проти нього зло», Ра негайно зібрав раду богів на чолі з Нуном (Атумом), на якій було вирішено покарати рід людський. Богиня Сехмет (Хатхор) в образі левиці вбивала і жерла людей доти, поки її хитрістю не вдалося напоїти червоним ячмінним пивом. Сп’яніла богиня заснула й забула про помсту, а Ра проголосив своїм намісником на землі Геба, піднявся на спину небесної корови й звідти продовжував правити світом. Давні греки ототожнювали Ра з Геліосом.
Бог-творець. Відомо кілька міфів про Ра, збережених у різних релігійних збірниках і численних гімнах, в спеціальному папірусі Туринського музею, а також написах на стінах гробниць царів XIX–XX династій Нового царства. У них Ра виступає сином первісного хаосу Нун, що перебуває в ньому разом із божествами стихій до створіння. Потім він, «величніший, ніж той, хто народив його, давніший, ніж був народжений», вийшов із Н ун на тому місці, де згодом виникло місто Великий Гермополь, і там, після перемоги над силами мороку, своїм словом наказав засяяти світлу з квітки лотоса. Потім Ра створив із себе богів Шу і Тефнут, від яких народилася нова пара, Геб і Нут — земля і небо, батьки Осіріса, Ісіди, Сета й Нептіди. Дев’ятеро цих божеств склали Геліопольську Еннеаду, на чолі якої стояв Ра. Існували також інші міфи творіння, пов’язані з Р а: згідно з одним із них, Ра з’явився на світ з яйця, яке зніс гусак Великий Гоготун; згідно з іншим, Ра з’явився зі сходу в образі Хепри — жука-скарабея, що котить перед собою Сонце; нарешті, ще один варіант цього міфу оповідає, що Ра в образі сокола (або кобчика) спустився на Землю, давши початок суші.
Верховний бог. Згідно з міфами, після створення світу Ра царював над ним подібно до фараона, і цей час був золотим віком людства. Таким чином, всі наступні правителі Єгипту вважалися земними втіленнями або синами Ра. Ра міцно тримав весь світ у своїх руках завдяки магічній силі свого таємничого імені. Однак, коли Ра постарів і його кістки перетворилися на золото, його премудра правнучка Ісіда хитрістю випитала в нього це ім’я, наслідком чого була непокора людей.
Ра і Сехмет. Розсерджений тим, що люди перестали підкорятися йому, Ра зважився винищити весь рід людей і наслав на нього богиню Сехмет у вигляді левиці, яка справила страшне побиття: люди стали тонути у власній крові. Ра прийшов в жах від погрому і, зглянувшись, урятував другого дня уцілілих людей, напоївши Сехмет напоєм із крові та пива. Однак невдячність людей все ж засмутила Ра, і він вирішив піти від них на небо на спині богині неба Нут, яка набула вигляду корови. Люди покаялися і стали проводжати Ра, виявивши готовність боротися з його ворогами, й заснували на його честь культ. Наступниками Ра стали його діти, Шу і Тефнут, спадкоємцями яких стали Геб і Нут.
Борець із силами темряви. Навіть віддалившись на небо, Ра не перестав опікуватися землею. Тому єгипетська міфологія пояснювала рух сонця по небу таким чином: Ра в супроводі інших божеств щодня виїжджає зі сходу в денний барці, щоб освітлювати землю, і через 12 годин пересідає в нічну барку, щоб протягом 12 нічних годин осявати підземний світ.
У потойбічному світі Ра щоночі зустрічався віч-на-віч з Апопом — жахливим велетенським змієм, злим демоном темряви, що намагався проковтнути сонце і назавжди позбавити світ його світла. Апоп був протилежністю Маат, божественної справедливості Ра, і символізував зло, хаос, руйнування та іноземне ярмо. Тому щоночі Ра в образі рудого кота за допомогою кількох інших богів, зокрема Баст, Серкет і Шу, перемагає Апопа, щоб знову битися з ним наступної ночі.
Після перемоги над чудовиськами мороку Ра відвідує богів і небіжчиків, які отримували від нього наділи землею і вважалися його підлеглими. Кожен із них міг споглядати його лише одну годину на добу, а особливі обранці мали щастя проводити із променистим богом весь час, пливучи з ним в сонячній барці.
Ця доля вважалася бажаною для всякого благочестивого єгиптянина; звідси безліч гімнів на честь Ра і його зображень на надгробках часів Нового царства. Гімни, присвячені Ра, що подорожує царством Осіріса (потойбічним світом), потрапили до «Книги Мертвих»; крім того, до нас дійшли 75 величань на честь Ра в гробницях Рамесидів — фараонів 20 династії. Невеликі пірамідки, на кожній із чотирьох граней яких зображено сонячну барку в різні часи доби й під уклінним зображенням покійного написано молитви Ра, мали полегшувати постійне перебування в потойбічному світі.
За переказом, єгипетський бог Апоп щоночі випиває з Нілу усю воду, щоб світлий бог Ра застряг серед мулу на своєму човні. Єгиптяни, щоб показати усю свою відразу до Апопу, зображували його у вигляді жахливого змія і наділяли його усіма найжахливішими якостями, які тільки існують.
Між Апопом і Р а постійно йде боротьба, і не на життя, а на смерть. Тому так багато малюнків, на яких зображені сцени битви між цими богами. У боротьбі зі Злом, тобто з а попом, богові Ра допомагають й інші боги.
Навіть Сет, який теж вважається богом пітьми і чорноти, допомагає побороти злісного змія. Єгипетські боги Апоп і Сет — це дві міфічні істоти, які загрожують стабільності усього сущого, тому з ними в постійній конфронтації боги Добра і Світла. Але єгипетський бог Апоп вічний — адже він явився зі всесвітнього хаосу, з вічності, з нічого. Тому і на Землі він залишиться навіки, живлячись результатами своїх руйнувань і продовжуючи сіяти вселенський жах.
Особливість культу Апопа в тому, що єгиптяни не поклонялися йому, а створювали ритуали на захист проти нього. Розроблені ритуали і магічні заклинання згадуються в «Текстах пірамід», «Книзі Мертвих», «Текстах Саркофагів».
Народження бога Сонця з океану Нун
Спочатку в темряві не існувало нічого, окрім первозданного водного хаосу — безкрайого океану Нун. Уявлення про хаос як про водяну безодню було породжене щорічними розливами Нілу, коли вся річкова долина виявлялася затопленою. З океану Нун піднявся пагорб з богом Сонця Ра на вершині, який з’явився сам по собі без участі батька і матері. Ра виверг зі своїх уст бога повітря Шу і богиню вологи Тефнут. У цієї першої подружньої пари народилися близнята — бог землі Геб і богиня неба Нут. Їхніми дітьми стали зорі (Нут часто зображали в шатах, оздоблених зорями) і дві пари богів — Осіріс із дружиною Ісідою та Сет з дружиною Нефтидою.
Так виник Всесвіт. Проте океан Нун після цього не зник. Він оточував небо, і єгиптяни боялися, щоб він не затопив землю. Цей грізний океан зображений на стінах багатьох храмів у вигляді священного озера.
Поява людей
За одними міфами, люди народилися зі сліз бога Ра. Але частіше єгиптяни вважали, що до створення людей причетний бог Хнум. Він виліпив їх на гончарському крузі. Хнум мав владу над людською долею. Він вкладав у кожного ка — життєву силу. Ка, духовний двійник людини, продовжувала існувати і після смерті господаря, забезпечуючи життя вічне у загробному світі. Вмістилищем ка слугувало тіло покійника. Тому єгиптяни прагнули зберегти тіла за допомогою муміфікації. На випадок пошкодження мумій у гробниці поміщали портретні статуї покійних.
На думку єгиптян, боги населяють повітря, небо і землю. Це вони створили все суще і щодня відганяють злі сили, які загрожують знищити світ.
Поділ неба і землі
Бог землі Геб свариться зі своєю дружиною богинею неба Нут через те, що вона щодня поїдає своїх дітей — зорі, а потім народжує їх знову. Тоді бог повітря Шу розділив подружжя. Геб залишився внизу. Його зігнуті коліна символізують нерівний рельєф Землі. Тіло Нут, підняте над Гебом і підтримуване руками Шу, утворює небосхил.
Створення світу
Єгиптяни уявляють землю як чоловіче начало, яке втілює бог Геб. Сонце і зорі щодня пропливають по небосхилу, повторюючи вигин тіла богині Нут. Первозданний океан Нун загрожує поглинути весь світ і знову занурити його в морок. Нун проявляє свою буйну вдачу в розливах Нілу, водночас згубних і благотворних.
Життя після смерті
Після смерті люди вирушають на захід у підземне царство Осіріса. Шлях у загробний світ — важке і небезпечне випробування. Лише успішно подолавши його та отримавши виправдання на суді Осіріса, померлі можуть здобути вічні життя на полях блаженства Іару (Іалу).
Де живуть боги
Більшість богів живе на небі, крім тих, чиї діяння пов’язані з іншими місцями. Так, бог землі Геб живе на землі, а бог загробного світу Осіріс — у підземному царстві. Описи їх палаців зустрічаються рідко — вони схожі на храми, які будують для богів люди.
Головний єгипетський бог Ра був, напрочуд, блакитнооким.
Але зовсім не тому темноокі древні єгиптяни прикрашали зображеннями його Божественних Очей саркофаги, борти човнів, стели і амулети. Очі Ра жили життям, незалежним від основного організму.
Вважалося, наприклад, що Урей (божественний змій), що прикрашав перенісся фараона як праве палаюче Око Ра, здатний розсіяти супротивників. Ліве Око, що пізні єгипетські традиції приписували Гору, богові-соколові, синові Ісіди, що одержав його в спадщину, називалося Оком Зцілення, його пов’язували з мистецтвом лікування. Джерела подібних вірувань приховані в таємничих глибинах тисячоріч.
На доступній нам поверхні — різноманітні переклади давньоєгипетських текстів, міфів і легенд, у яких Око Ра — це одна з головних дійових осіб. То як переданий предмет, то як самостійний герой чинить зовсім немислиме для ока, творячи при цьому справжні дива.
Відповідно до міфу про покарання, Ра спочатку створив «перший Усесвіт», відмінний від нашого світу, і, заселивши його богами і людьми, мирно правив. Але час старить не тільки людей. Відчувши, що сили залишають їхнього бога Ра, люди цього Всесвіту змовилися проти нього. Однак Ра, що мав божественну проникливість, розкрив їхні наміри й покарав бунтівників.
Він зібрав всіх богів і сказав їм: «Слухайте, боги! Чи знаєте ви, що люди, створені з ока мого, замислили проти мене злі справи?» Після обговорення з іншими богами Ра «жбурнув своє божественне Око у вигляді дочки богині Хатор-Сехмет» у баламутів.
Ми ж відзначимо собі і запам’ятаємо цю дивну дію Ра — «жбурнув Око у вигляді дочки… « і поставимо законне питання: що це за люди, створені з ока Ра?
Іншим разом Ра власноруч віддав своє Праве Око у формі Урея богині радості та веселощів Басті, щоб та захистила його від злого змія Апопа, головного ворога Ра.
Одного разу улюблене Око Ра, з яким у черговому міфі ототожнювалася богиня Тефнут (що мала ще два імена залежно від іпостасі свого прояву — Хатор і Сехмет), образилося на бога. Тефнут залишила батька і пішла в пустелю, де в образі левиці довго бродила на самоті. Ра дуже тужив за нею, адже він мав потребу в ній як у захисті від своїх численних ворогів. Але і це ще не все.
Утратити Очі означало стати уразливим, беззахисним і слабким. Саме тому в міфі про Осіріса (бога продуктивних сил природи, царя загробного світу) лиходій Сет (бог пустелі, уособлення зла) не вбиває племінника Гора, сина Осіріса, який спав, а вириває в нього очі. Саме тому хитромудра богиня Ісіда, дружина Осіріса, з’ясовуючи таємне ім’я Ра, шепотить Гору: «Зараз віддасть він мені очі свої».
Тефнут, також Тефнет, хвалебні ім’я Нубійська кішка — в єгипетській міфології богиня вологи. Її земне втілення — левиця. Центр культу Тефнут — Геліополь. Згідно з геліопольским міфом, Тефнут та її чоловік Шу — перша пара богів-близнят, породжена Атумом (Ра-Атум). Їхні діти — Геб і Нут. Іноді Тефнут називають дружиною Птаха. Тефнут — також дочка Ра, його улюблене око. Про неї говорили: «Дочка Ра на його лобі». Коли Ра вранці сходить над горизонтом, Тефнут вогненним оком сяє у нього в лобі і спалює ворогів великого бога. У цій якості Тефнут ототожнювали з богинею Уто (уреем).
Іпостассю Тефнут була богиня полум’я Упес, іншою її іпостассю нерідко виступала богиня Сешат. Відомий міф, згідно з яким Тефнут — Око Ра — пішла в Нубію (і в Єгипті настав період засухи), а потім, на прохання свого батька, який послав за нею Тота і Шу (в древньому варіанті — Онурис), повернулася назад. Повернення Тефнут з Нубії та її шлюб із Шу віщує розквіт природи. Тефнут ототожнювали з Мут, Баст, а також з Хатор, Сехмет та іншими богинями-левицями (Менхіт, Мент), яких шанували в Єгипті.
Категорія: Бібліотека зарубіжної літератури: 6 клас | Додав: uthitel
Переглядів: 933 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Моя візитка
Валентина Кодола

Создайте свою визитку

Пошук по сайту

Наше опитування
Що Ви шукаєте в Інтернеті
Всього відповідей: 2253

Міні-чат

Друзі сайту
Порадник: Робота в Інтернеті

[Довідник] для вчителів
[Сайт] Берездівського НВК та с. Берездів
HISTORY11
Освітній портал Освітній навігатор - навчальні матеріали для педагогів та учнів
Учительська світлиця Педагогическая мозаика.
Форум директорів
Заступник з виховної роботи
Офіційний сайт Симонівської ЗОШ 

Записник сучасного учня
Со всех сторон
Сімейна педагогіка 

Статистика

Онлайн всього: 17
Гостей: 17
Користувачів: 0

Яндекс.Метрика
Анализ сайта онлайн

Copyright MyCorp © 2016

Каталог сайтів Push 2 Check Безкоштовний каталог сайтів